МИМРИК НАЗАРІЙ ІВАНОВИЧ
Тема роботи: «Повстанська криївка як вияв української ідентичності (на матеріалах УПА-Захід)»
Керівник роботи: Мацко Н. С.
Секція: Етнологія
На сучасному етапі дослідження історії національно-визвольної боротьби Української Повстанської Армії, особливо актуальною є проблема функціонування українського руху опору у підпіллі, зокрема, у криївках. Тому метою нашого дослідження є особливості розкриття феномену криївки як вагомого складника підпільної боротьби Української Повстанської Армії у 1942–1950 роках.
Реалізація даної мети передбачала розв’язання ряду завдань, і призвела до наступних висновків: у досліджуваний період УПА перейшла до партизанської війни у підпіллі і спорудження системи законспірованих схованок (приблизно 8,5 тис. на означеній території). Сумарні втрати ОУН-УПА склали 155 108 осіб.
Усі криївки у залежності від призначення, кількісного наповнення, місць і способів будівництва поділялися на склади, шпиталі, казарми, штаби, друкарні, пункти радіозв’язку, зимівники, бункери. При їх спорудженні дотримувались правил суворої конспірації та маскування. За формою і розміром схрони поділялися на схованки для 1-2 повстанців і просторі приміщення для 1-15 осіб. Повсякденне життя у криївках через суворий режим, навчання, вишкіл, корисне дозвілля й практичні справи, мало відрізнялося від життя на поверхні.
Для ліквідації руху опору ОУН-УПА радянська влада застосувала цілу систему каральних санкцій, що мали у короткі терміни нейтралізувати національно-визвольний рух. Однак, навіть попри жорстокі тортури, публічні страти, масові репресії, і той факт, що криївки були місцями останнього спочинку сотень повстанців, українське підпілля засвідчило свою військово-політичну феноменальність, ставши прикладом героїзму і безкорисливої самопожертви десятків тисяч синів і дочок, які поклали свої молоді життя на вівтар незалежної Української держави.